Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку —
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку

~ ~ ~

When I am half a breath off from your lips,
When I am half a step away from you —
Your pupils are all woven out of wonder
And in your eyes, it’s all boundless and blue

You whisper something quiet and bewitched.
That whisper bluely cuts my quiet through
And I forget that I know how to breathe,
And I forget my feet can walk to you.

Your eyelids’ raven rises black in flight
And whisks my confidence somewhere remote,
Now half a step is left behind unwalked
And half a breath is stuck here in my throat.

Your pupils are all woven out of wonder
And in your eyes it’s all boundless and blue
But there is half a breath left to your lips
And half a step left from my lips to you.