not all of these stories are good
not all of these stories are good, sometimes the content is superior to the form
When it’s all over, who’s gonna rock the world?
I’ll borrow matches, salt, and other necessities.
what are the necessities, why, what’s the point?
you don’t know the theory of practice as illusions
of impossibilities, an illusion when everything is timeless
when we were here forever, as we once were so surely
we were the impossible eyes of the meaningless content
like this eternal crowd like these eyes at every stop
You don’t know yourself, so why bother now?
almost every story has an ending
and no one asks why or what it was
how the lace of words trapped you in the jungle of cradles
like a lace of words that will never forgive you
what you know of the world your lullaby will forget
that nothing in the world can hold you
an angel rolls up a scroll
an angel rolls up a scroll eternity has its own taste and color
warm spacious cities elastic electricity fluidity
Woe to you all these letters will not leave us
these impossible letters will never forget you
the angel rolls up the scroll when everything makes sense
how will we return how will we recognize the flood
how this story should envelop the whole world
how history can’t forget everything
how you are my angel how this story is fluid
The angel is rolling up the scroll.
we leave the walls of our old homes
we leave the walls and everything is impossible
You can’t remember. You write on the walls to remember.
you write something like we really were here
you leave forever these walls are familiar
Who built them, I don’t know.
even if we can’t recognize it anyway
Here’s your mirror, do you recognize yourself?
Originals (Ukrainian)
геть не всі ці історії гарні
геть не всі ці історії гарні буває що зміст перевершує форму
коли все це закінчиться хто буде світ колисати
позичати тепер сірники сіль та все необхідне
що таке необхідне навіщо навіщо це все
ти не знаєш теорії практика вже як ілюзій
неможливості ілюзіон коли все поза часом
коли нас тут було назавжди як колись так напевне
нас було неможливих очей беззмістовності змісту
як ця вічна юрба як ці очі на кожній зупинці
ти не знаєш себе то навіщо тепер це навіщо
майже кожна історія має закінчитись потім
і ніхто не спитає навіщо і що це було
як мереживо слів тебе в нетрі колисок ловило
як мереживо слів тобі все що не буде пробачить
що ти знаєш про світ як забуде твоя колискова
що ніщо тут не здатне закрислити в світі тебе
янгол згортає сувій
янгол згортає сувій вічність має свій смак і свій колір
теплі просторі міста еластична електрика плинність
горе тобі всі ці літери нас не покинуть
літери ці неможливі забудуть тебе
янгол згортає сувій коли все набуватиме змісту
як ми повернемось як ми впізнаємо повінь
як ця історія має весь світ огорнути
як неможливість історії все забувати
як ти мій янголе як ця історія плинна
янгол згортає згортає згортає сувій
ми полишаємо стіни колишніх будинків
ми полишаємо стіни та все неможливо
це не згадати ти пишеш на стінах на згадку
пишеш таке щось на кшталт ми тут справді були
ти полишаєш навічно ці стіни знайомі
хто будував їх хіба я напевне згадаю
навіть якщо все одно нам впізнати не можна
ось твоє дзеркало чи впізнаєш ти себе
