not all of these stories are good, sometimes the content is superior to the form

When it’s all over, who’s gonna rock the world?

I’ll borrow matches, salt, and other necessities.

what are the necessities, why, what’s the point?

you don’t know the theory of practice as illusions

of impossibilities, an illusion when everything is timeless

when we were here forever, as we once were so surely

we were the impossible eyes of the meaningless content

like this eternal crowd like these eyes at every stop

You don’t know yourself, so why bother now?

almost every story has an ending

and no one asks why or what it was

how the lace of words trapped you in the jungle of cradles

like a lace of words that will never forgive you

what you know of the world your lullaby will forget

that nothing in the world can hold you
 
 
* * *
 
an angel rolls up a scroll eternity has its own taste and color

warm spacious cities elastic electricity fluidity

Woe to you all these letters will not leave us

these impossible letters will never forget you

the angel rolls up the scroll when everything makes sense

how will we return how will we recognize the flood

how this story should envelop the whole world

how history can’t forget everything

how you are my angel how this story is fluid

The angel is rolling up the scroll.

we leave the walls of our old homes

we leave the walls and everything is impossible

You can’t remember. You write on the walls to remember.

you write something like we really were here

you leave forever these walls are familiar

Who built them, I don’t know.

even if we can’t recognize it anyway

Here’s your mirror, do you recognize yourself?
 
 
Originals (Ukrainian)
 
геть не всі ці історії гарні буває що зміст перевершує форму

коли все це закінчиться хто буде світ колисати

позичати тепер сірники сіль та все необхідне

що таке необхідне навіщо навіщо це все

ти не знаєш теорії практика вже як ілюзій

неможливості ілюзіон коли все поза часом

коли нас тут було назавжди як колись так напевне

нас було неможливих очей беззмістовності змісту

як ця вічна юрба як ці очі на кожній зупинці

ти не знаєш себе то навіщо тепер це навіщо

майже кожна історія має закінчитись потім

і ніхто не спитає навіщо і що це було

як мереживо слів тебе в нетрі колисок ловило

як мереживо слів тобі все що не буде пробачить

що ти знаєш про світ як забуде твоя колискова

що ніщо тут не здатне закрислити в світі тебе
 
 
* * *
 
янгол згортає сувій вічність має свій смак і свій колір

теплі просторі міста еластична електрика плинність

горе тобі всі ці літери нас не покинуть

літери ці неможливі забудуть тебе

янгол згортає сувій коли все набуватиме змісту

як ми повернемось як ми впізнаємо повінь

як ця історія має весь світ огорнути

як неможливість історії все забувати

як ти мій янголе як ця історія плинна

янгол згортає згортає згортає сувій

ми полишаємо стіни колишніх будинків

ми полишаємо стіни та все неможливо

це не згадати ти пишеш на стінах на згадку

пишеш таке щось на кшталт ми тут справді були

ти полишаєш навічно ці стіни знайомі

хто будував їх хіба я напевне згадаю

навіть якщо все одно нам впізнати не можна

ось твоє дзеркало чи впізнаєш ти себе