Я бачив танго в знеструмленій Бучі,

у тому квітні, коли не до танцю,

коли вечори холодні й тягучі,

брудні і численні, як війни і шанці.
 

Я бачив, як він підійшов і мовив:

“Я паску привіз, і скажи, що треба”.

Вона не зронила ні звуку, ні слова,

вона не хотіла ні хліба, ні неба.
 

Я бачив, як він запитав про ковдри,

про воду, ліхтар і насіння мальви.

Хитнула бровою, що тільки бовдур

повернеться знову, везтиме зайве.

 
Вона показала у двір рукою,

де двоє котів полювали мишу,

сказала, що гріє вночі собою

обох, аж ніяк не інше.
 

Коли він спитав: “А чого чекала,

і як розрубати печалі ланцюг?”,-

сказала: “Танго під Bella ciao

в знеструмленій Бучі, коли не до танцю”.

~

I saw them tango in that danceless April,

In Bucha stripped of light, deprived of power,

When countless evenings rolled by like a war reel,

Like endless trenches, dirty, cold, and dour.
 

I saw how he came up to her and asked her:

“I brought you paska*, tell me what is needed,”

Yet not a sound, not a word she uttered.

Neither for bread nor skies above she pleaded.
 

I saw him ask her if she needed blankets,

Some bottled water, malva seeds or flashlights.

With knitted brow, she said: such useless trinkets

Only halfwits would bring to this forsaken place.
 

She pointed through the door toward the courtyard,

Where two tomcats pursued a scared mouse.

She said she had to warm them close to her heart,

While sleeping in a dark and freezing house.
 

How could he break her chain of sorrows now?

What was she waiting for in this dark hour?

We’ll dance, she said, that tango — “Bella Ciao”

In danceless Bucha stripped of light and power!

* “Paska” is a traditional Ukrainian Easter cake.